суббота, 14 марта 2015 г.

Новости от Дохтур Лівсі

- Шо такоє, шо за фігня, - ворчав Путін. - Поболєть не дають спокойно. Только ісчезнєш на нєсколько днєй із випусков новостєй - как сразу же Путін умєр, Путін нас сліл...
- І нє говорітє, - сочувствєнно вздохнув апостол Пьотр. - Кстаті, ви Путін, слєдуєт полагать?
- Алінка, шо це за чмо в простинє. Твой молодой любовнік? - заорав Путін, дико вращая глазами.
- Єслі ви про Кабаєву, то она вам нє отвєтіт, - намєкнув апостол Пьотр. - Получив в наслєдство всі ваші дєньги, она наконєц-то осущєствіла давню мєчту: умотала на Бора Бора на ПМЖ, прихватив за собой с голодухи сразу трьох мужиков: Пєскова, Порєчєнкова, і Безрукова. Кстаті, її книга "Плєшиве хуйло, укравшеє лучшіє годи моєй жизні" побила рєкорд "Властєліна колєц".
- Алінка, я нє понял, твой хахаль скритий укроп? - возмутився Путін. - Хєрачіть, хєрачіть... Піздєц тєбє за хуйла!
- Слішком многіх прийдеться хєрачить, - усмєхнувся апостол Пьотр. - Кісєльов, напрімєр, сняв цикл передач "Хуйло, котороє нас обмануло". Затєм публічно покаявся і сєйчас вмєстє с Шустєром веде в Українє "Свободу слова". Мєдвєдєв виступив з разоблачітєльной рєчью "Культ хуйлічності ілі пятьдєсят оттєнков хєрачить", послє которой тебе викинули с Мавзолєя і вернули на мєсто Лєніна. І трьох суток не пролежав, только формалін перевівся.
- Алінка, куда ти дєла золото, картіни і гобєлєни? - поінтєрєсувався Путін, нєрвно оглядуясь по сторонам. - І хто вообще разрєшил клєїть у моїй комнаті гундяєвскі фотообої?
- А с золотом вообщє інтєрєсно, - замєтіл Пьотр. - Одну половину отдали Українє в качєствє компєнсації за Донбасс, другую половину Грузії за Осєтію і Абхазію. А оно послє етого чудєсним образом не закончилось. Хватило отстроїть нормальні дороги по всєй странє і поднять депресівниє рєгіони. Хотя, конєшно, сколько там той страни осталось послє кітайськой аннексії...
- Рамзан, зови боєвих чєчєнов! - громко заверещав Путін. - Тут одному уроду давно пора пасть заткнуть, болтаєт шо тот Нємцов.
- А Кадиров сєйчас у пророка Мухамєда на мєдкомісії, чєчєни єму наконєц-то вспомнілі всє годи прогіба і уніженій, - невозмутімо сообщив апостол Пьотр. - Плаче, наче дитина. Тєбя с потрохами сдайот, надєясь вимолить Рай. А ти лічно как, собіраєшся в чом-то покаяться? Хотя в твойом случає, конєшно, вряд лі поможе...
- Пусті, я домой хочу, в Ново-Огарьово, - вдруг расплакався Путін, грохаясь на колєні. - Страну нєдоподнял, укропов нєдохєрачив, піндосов нєдоматєріл...
- Шо таке, шо случилось? - удівілся Пьотр. - А как же "урод", "хєрачить"?
- Я понял, я в горах, а ви чєчєни. Не надо мєня мочіть, - плакав Путін. - Согласєн платіть даже больше, чєм Кадирову. Только спустітє на зємлю живим.
- Вот тє на, - хмикнув апостол Пьотр. - Бистро сдувся вєлікій хєрачило. Боїшся свободних чєчєнов сільнєє Бога?
- Бога нєт, мнє Гундяєв докладував, - признався Путін. - І вообще, нєт бога, кромє Аллаха...
- Нічєго ти не поняв, - махнув рукою апостол Пьотр. - Даже послє собствєнной смєрті живеш в воображаємом мірє і срать хотєл на рєальность, яку не замєчаєш в упор. Ей, там, внізу, забірайте свого пацієнта!
Земля разверзлась і з образовавшейся дири вискочив чорт.
- О, прівєт, коллєга! - обрадувався чорт, увідєв Путіна. - Чєго так долго тянул? Ми давно вже тєбя заждалісь.
Чорт сунув Путіна подмишку і сіганув в кіпящу смолу...